Post #1: Дарія. Харків. Let’s begin…

Цей пост офіційно стартував, коли мої знайомі хлопці, які тільки-но розпочали шити ах*рєнні сукні, подзвонили мені. В той самий момент я, як сильна, самостійна жінка, перетягувала свою валізу з перону у вагон інтерсіті. Тому замість того, щоб намагатися зловити сигнал у поїзді, я запропонувала сходити якось на каву і потеревенити.

Як з’ясувалося, рєбята з @insha_wear час гаяти не вміють, тому вже наступного дня я розливала свій американо, коли з самого порогу вони запропонували мені зробити тревел історію в їх сукнях. З їх слів, я їм настільки вуха відсиділа своїми розмовами про нескінченні подорожі Україною, що вони вирішили мене потішити та вдягти у сукню.

Не те щоб я була проти, але подорожувати я звикла в джинсах і футболці, а бігати містом в чомусь не бавовняному я взагалі відмовляюсь вже років 20 (так, мамо, я бачила ту супер синтетичну кофтинку на мені дворічній). Тому я одразу хаотично почала згадувати їх сукні та чи мацала я їх колись (а якщо так, то чи був це мій улюблений дотик котону). Ну не можуть бути вони такими яскравими, впевнювала я себе, і зробленими з чогось супер натурального, підказував мені мій досвід зустрічей віч-на-віч з принтованим фешном.

Інша блог ХарківАле бажання приписати собі тайтл тревел блогера та додати цей майбутній досвід до листа з стрибками з парашутом перемогли, і я вирішила погодитися на їх пропозицію. Можливо свою роль зіграв і той фактор, що суконь я собі не купувала вже десь понад два роки – а тут аж три і зшиті саме на мене.

В свій тревел я збиралася в режимі супер-ультра-швидко – треба було підготувати to-do list не на одну подорож, а майже на чотири. Тому коли хлопці надіслали плаття мого індивідуального розміру мені просто додому, я була безмежно вдячна. Про те, що приміряти або взагалі відкрити пакунок з ними я так і не встигла, я згадала тільки коли сідала в убер о шостій ранку. З убером в мене, до речі, теж вийшла весела історія. Потяг до Харкова в мене був о 6:33, а в машині я була за 15 хвилин до цього, і коли нас зупинила поліцейська машина, я вже думала що то не судьба та Харків я пролітаю. Але ні, моя улюблена нова поліція зжалілася наді мною, коли я істерично пояснювала, що в мене от зараз-зараз потяг, а водій правда-правда запам’ятає що там немає повороту наліво, і відпустила нас на волю, йеЙ!

Інша Блог Харків

А через декілька годин Харків зустрів мене розпаленим асфальтом і електронними нагадуваннями про всі мої зустрічі. Вже в готелі згадавши про свою велику тревел місію, я поспіхом змінила ромпер на сукню, запхала ноутбук у наплічник і побігла на перший мітинг. Ось тут я і відчула, що щось було не так – до моєї шкіри тулилася ніжна і м’яка, але зовсім не бавовняна тканина. Ой-йой! Бігати мені по місту треба було ще годин 7, зустрічі і справи були щільно втиснуті одна за іншою, і можливості забігти в мій готель і передягтися в щось звичне не було зовсім. Після невеликої істерики всередині моєї голові, я вирішила, що пережити цей день я, мабуть, зможу, головне – не забути між справами зробити хоча б декілька світлин.

Однак вперше попозувати для фотографій в мене вийшло тільки години через дві за кавою. На вулиці стояла якась не травнева спека, тому тільки айс-лате міг знову зробити мене людиною. Поки я допивала вже другий стакан холодного щастя, я вперше змогла прокрутити в голові все побачене, почуте, і зрозуміти, що в мене жодного разу не було бажання збігти з одного з мітингів і потрапити в душ. Що навіть більш дивно – я в цій сукні менш пітніла ніж у своїх найулюбленіших котонових сорочках (як я потім дізналася, через те, що це спортивна тканина і там є якась технологічна магія, яка це все робить). Головною моєю проблемою, як з’ясувалося, була зовсім не тканина, а необхідність постійно нагадувати собі, що я в сукні і скласти ноги в позу йога буде якось недоречно. Але це моя одвічна проблема ?

Фоток ми так і не встигли зробити багато, день все ж таки вийшов занадто напруженим. І навіть невелике відчуття неповністю виконаної місії, не зупинило мене від думки, що сукні я все ж залишу собі. Навіть якщо хлопці про це ще не знають!

А Харків мені ну дууже сподобався! І хто б міг подумати, що це місто може спокійно змагатися зі Львовом за кількістю неймовірно затишних кав’ярень та ресторанів. Хто ще не був в Харкові, бігом купувати квитки! Це просто необхідне travel destination в Україні.

To be continued…

Підписуйся на наш тревел-блог в інстаграм: @insha.stories